Харківська загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів № 157 Харківської міської ради Харьківської області

 





Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання



Рекомендації для батьків

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ


ПРИНЦИП
 БЕЗ ЯКОГО ВСІ СПРОБИ НАЛАГОДИТИ ВІДНОСИНИ З ДИТИНОЮ ВИЯВЛЯЮТЬСЯ БЕЗУСПІШНИМИ
ПРИНЦИП ЦЕЙ - БЕЗУМОВНЕ ПРИЙНЯТТЯ

БЕЗУМОВНО  ПРИЙМАТИ  ДИТИНУ  –
 ОЗНАЧАЄ  ЛЮБИТИ  ЇЇ НЕ  ЗА  ТЕ,  ЩО  ВОНА КРАСИВА,  РОЗУМНА
 ЗДІБНА,  ВІДМІННИК,  ПОМІЧНИК  І ТАК ДАЛІ
 А  ПРОСТО ТАК,  ПРОСТО  ЗА  ТЕ,  ЩО  ВОНА Є!



Психологами доведено, що потреба в любові, в приналежності, тобто потрібності іншому, одна з фундаментальних людських потреб. Її задоволення – необхідна умова нормального розвитку дитини. Ця потреба задовольняється, коли ви повідомляєте дитині, що вона вам дорога, потрібна, важлива, що вона просто хороша. Такі повідомлення містяться в привітних поглядах, ласкавих дотиках, прямих словах: «Як добре, що ти у нас народився», «Я рада тебе бачити», «Ти мені подобаєшся», «Я люблю, коли ти удома», «Мені добре, коли ми разом.»
Відомий родинний терапевт Вірджінія Сатір рекомендувала обіймати дитину кілька разів в день, кажучи, що четверо обіймів абсолютно необхідні кожному просто для виживання, а для хорошого самопочуття потрібно не менше восьми обіймів в день! І, між іншим, не лише дитині, але і дорослому.
  Звичайно, дитині подібні знаки безумовного прийняття особливо потрібні, як їжа зростаючому організму. Вони її живлять емоційно, допомагаючи психічно розвиватися. Якщо ж вона не отримує таких знаків, то з'являються емоційні проблеми, відхилення в поведінці, а то і нервово-психічні захворювання.

 



ПРАВИЛА : ЗА І ПРОТИ



 1. Можна виражати свою невдоволеність окремими діями дитини, але не дитиною в цілому
 2. Можна засуджувати дії дитини, але не її почуття, якими б небажаними або «недозволенними» вони не були.
3. Невдоволеність діями дитини не має бути систематичною, інакше вона переросте в неприйняття її.
4. Особистість і здібності дитини розвиваються лише в тій діяльності, якою він займається з власного бажання і з цікавістю.
5. Поступово, але неухильно знімайте з себе турботу і відповідальність за особисті справи вашої дитини і передавайте їх їй.
6. Дозволяйте вашій дитині зустрічатися з негативними наслідками своїх дій (або своєї бездіяльності). Лише тоді вона дорослішатиме і стає свідомою.
7. Активно слухати дитину – означає «повертати» їй в бесіді те, що вона вам повідала, при цьому позначивши  її почуття.
 8. Якщо дитина викликає у вас своєю поведінкою негативні переживання, повідомите їй про це.
 9. Коли ви говорите про свої почуття дитині, говоріть від  першого   лиця.  Повідомите про себе, про своє  переживання, а не про  неї, не про її поведінку.
10. Не вимагайте від дитини неможливого або важко здійснимого.
11. Аби  уникати зайвих проблем і конфліктів, співвідносьте власні очікування з можливостями дитини.
12. Прагніть не привласнювати собі емоційні проблеми дитини.
13. Правила (обмеження, вимоги, заборони) обов'язково мають бути в житті кожної дитини.
14. Правил (обмежень, вимог, заборон) не повинно бути надто багато, і вони мають бути гнучкими.
15. Батьківські вимоги не повинні вступати в явне протиріччя з найважливішими потребами  дитини.
16. Тон, в якому повідомляється вимога або заборона, має бути швидше дружньо-роз'яснювальним, ніж наказовим.
17. Правила (обмеження, вимоги, заборони) мають бути погоджені дорослими між собою.
18. Карати дитину краще, позбавляючи її хорошого, ніж роблячи їй погане.
19. Позитивне відношення до себе – основа психологічного виживання, і дитина постійно шукає і навіть бореться за нього.




10 заповідей для батьків
майбутнього першокласника


Починайте "забувати" про те, що Ваша дитина маленька.
Давайте йому посильну роботу в домі, визначите круг обов'язків. Зробіть це м'яко: "Який ти у нас вже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд" (вимити підлогу, витерти пил, винести відро і т. д.).
Визначте спільльні інтереси.
Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).
Залучайте дитину до економічних проблем сім'ї. Поступово привчайте його порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте їй гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той і на інший продукт). Повідомляйте про відсутність грошей в сім'ї, ходіть в магазин разом.
Не лайте, а тим більше не ображайте дитину у присутності сторонніх.
Шануйте почуття і думку дитини. На скарги з боку оточення, навіть учителя або вихователя, відповідайте: "Спасибі, ми удома обов'язково поговоримо на цю тему".
Навчіть дитину ділитися своїми проблемами.
Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так Ви зможете сформувати у неї правильну життєву позицію.
Постійно говоріть з дитиною.
Розвиток мови - запорука хорошого навчання. Були в театрі (цирку, кіно) - нехай розповість, що їй найбільше сподобалося. Слухайте уважно, ставте питання, щоб дитина відчувала, що Вам це дійсно цікаво.
Відповідайте на кожне питання дитини.
Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не вичерпається. Намагайтесь хоч іноді дивитися на світ очима Вашої дитини.
Бачити світ очима іншого - основа для взаєморозуміння.
Частіше хваліть,  захоплюйтеся Вашим малюком.
На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: "Вийде обов'язково, тільки треба ще кілька разів спробувати". Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що Ваша дитина може усе, треба тільки трохи їй допомогти. Хваліть словом, посмішкою, ласкою і ніжністю, а не задовольняйтеся такого роду заохоченнями, як купівля нової іграшки або солодощів.
Не будуйте Ваші взаємини з дитиною на заборонах.
Погодьтися, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини, аргументи Ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Пошана до дитини зараз - фундамент шанобливого відношення до Вас в сьогоденні і майбутньому.

Проблеми адаптації першокласників

Загальні поради батькам першокласників


    Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом.
Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.

Не підганяйте її, розрахувати час — це ваш обов'язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили, — провини дитини у цьому немає.

Не відправляйте дитину до школи без сніданку: там вона багато працює, витрачає сили, потребує поповнення енергії. Коли щось не ви­ходить, порадьтеся з учителем, психологом.

Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень: «Дивись, поводься гарно!», «Щоб не було поганих оцінок!» тощо. У дитини попереду важка праця.

Зустрічайте дитину спокійно, не ставте їй тисячу запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко після важкого робочого дня).
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на пояс­ненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.

Зауваження вчителя вислуховуйте без дитини.
Вслухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть з дитиною спокійно.
При спілкуванні з дитиною не вживайте вислову: «Якщо ти будеш добре вчитись, то...». Часом умови ставляться важкі — і тоді ви опиняєтеся у незручному становищі.

Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.
У сім'ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий настрій. Найчастіше це об'єктивні показники втоми, перевантаження.

Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий трудовий день — і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй повинні батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати ж якогось дива, радісних поривів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочувати її.

 


Рекомендації батькам дітей із синдромом
дефіциту уваги

Одним із факторів дезадаптації  є гіперкінетичний синдром. Одна із специфічних його рис - надмірна активність дитини, метушливість, надмірна рухливість (рухи не цілеспрямовані, хаотичні), неможливість зосередження уваги на чомусь впродовж певного часу.  В вихованні дитини з гіперактивністю батькам необхідно уникати двох крайностей: прояву непомірного жалю та вседозволеності з однієї сторони, та з другої – постанови надмірних вимог, які дитина не в змозі виконати, в поєднанні з надмірною пунктуальністю, жорстокістю, покараннями.    
Потрібно знати, що існуючі в дитини порушення поводження піддаються виправленню, але процес цей тривалий і потребує від дорослих великих зусиль і величезного терпіння.
Рекомендації батькам дітей із синдромом дефіциту уваги:
1. У своїх відносинах з дитиною дотримуйте «позитивної моделі». Хваліть її в кожнім випадку, коли вона цього заслужила, підкреслюйте успіхи. Це допоможе зміцнити впевненість дитини у власних силах.
2. Уникайте повторень слів «ні» і «не можна».
3. Розмовляйте стримано, спокійно і м'яко.
4. Давайте дитині тільки одне завдання на визначений відрізок часу, щоб вона могла  його завершити.
5. Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.
6. Заохочуйте дитину за усі види діяльності, що вимагають концентрації уваги (наприклад, робота з кубиками, розфарбовування, читання).
7. Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня. Час прийому їжі, виконання домашніх завдань і сну повинний відповідати цьому розпорядку.
8. Уникайте по можливості скупчень людей. Перебування у великих магазинах, на ринках, у ресторанах і т.п. має на дитину надмірно стимулюючий вплив.
9. Під час ігор обмежуйте дитину лише одним партнером. Уникайте неспокійних, гучних приятелів.
10. Оберігайте дитину від стомлення, оскільки воно приводить до зниження самоконтролю і наростанню гіперактивності.
        11. Давайте дитині можливість витрачати надлишкову енергію. Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі: тривалі прогулянки, біг, спортивні заняття.


Боязкість, тривожність, відгороджепість, бар'єри у спілкуванні

 


Знайдіть будь-яку галузь реальних успіхів, підкреслено виділяйте таку діяльність, у якій дитина успішна, може самореалізуватися, самостверджуватися, переживати успіх і пов'язані з ним позитивні емоції, знайти втрачену віру в себе.
Не дратуйтеся через повільність (такі діти унаслідок тривожності боязкі, загальмовані, що виявляється у сповільненості моторики, психічних реакцій).
Не робіть за дитину те, що вона у силах зробити сама. Залучайте її до ігор, що розвивають рухи, вправність, спритність, швидкість реакції. Особливу увагу приділяйте вихованню в дитини самостійності й ініціативи, тому що її активність невисока і вона схильна робити те, що їй запропонують. З цією метою використовуйте колективні ігри, частіше пропонуючи дитині виконання ролей, що потребують прийняття яких-небудь рішень, активного мовного спілкування з іншими дітьми (наприклад, роль капітана корабля, лікаря тощо). Залучайте дитину до частих виступів перед дитячою і дорослою аудиторією (читання віршів, ролі у спектаклі, танцювальні ігри).
За тривожністю може стояти брак емоційної підтримки з боку оточуючих. Тому насамперед необхідно створити вдома й у групі атмосферу безпосереднього емоційного спілкування, взаєморозуміння, довіри, що зніме в дитини почуття тривожності перед дорослими й дітьми, і допоможе їй вільно виявляти своє «Я». Якщо дитина буде впевнена у любові й підтримці батьків, якщо дім буде для неї безпечним островом, а батьки, незалежно від її успіхів, віритимуть у неї — вона відчує себе спокійніше і з іншими людьми.